Чорна рамка,
чорна фіранка,
чорна постіль, в якій, без натяку на засмагу, я, біла, лежу.
Білі стіни,
білий місяць,
білий сніг, які освітлюють темну ніч.
Холодний вітер,
холодна земля,
холодні люди, що сп'янілі лежать під парканом і не бачать між життям і смертю межу.
Тепла кава,
тепла ковдра,
тепла мама, бесіди з нею про кітч.
Приїжджаєш додому, бачиш листя вогонь, що осінньо тебе зустрічає.
Згадуєш пізній квітневий початок весни і зелені бруньки.
В царство морфея себе відправляєш...
Як просинаєшся, то бачиш під дахом вже бурульки.
Така реальність,
така дня картина,
життя б'є ключем.
Розмови про небо,
розмови про липи
і ніяких сьогодні розмов про нікчем.
Листопад в Зорi
© Copyright: Стихотворец Иван Добрый, 2016
Свидетельство о публикации №116111708455
Свидетельство о публикации №116111708455
Рецензии