Чутливих стегон землетрус
і хтивість пошепки стискає
Тебе за вию, "смакота"
за комірець душі стікає
Солоних скронь, спітнілих вуст,
долонь розкритих на покуту,
Й чутливих стегон землетрус,
коли зривав "червону руту"...
Як поглинає спека та -
тремтять тендітні пташки-вії,
А голе й жадібне дівча
стенає і не червоніє...
Замріяна, руда, як жар,
зі схибним присмаком кориці,
Тебе кохала, а в стожар
злітались янголи, мов птиці.
14/06/2015
Свидетельство о публикации №116111708166