Синок
Що навіть серцем,- не збагнути,
Не долетіти й до зірок,
Про це ,-ніколи ,-не забути!
ТИ вже дорослий чоловік,
А серце моє,- й досі плаче,
Хоча й мені ,-за сорок літ,
А в пам,яті,-ти місячний неначе!
Білявий, ніжний, і пухкий,
І такі сині оченята,
Червоні губоньки і щічки,
І милі , ніжні рученята!
Та все пролинуло, пройшло...
І згодом ти вже станеш,-татом!
Загуменіло й замело,
Мені вже більше ,-не навчати:
Ні першим крокам, ні словам,
Ні першим в житті,- перемогам,
Першим дівчатам,-і віршам,
Все повернути я ,- не взмозі!
І дочекаюсь я : твоєі висоти,
В житті твоім ,-хай буде все безхмарно:
В сім'і: любові, вірності і доброти,
Довіри, чесності , достатку й красоти!
Дітей своіх , я вірю,- не залишиш,
Зростатимуть в любові і добрі!!!
І не забудеш, що є у тебе й мати,
Найщасливіша мати ,-не землі!!!
Свидетельство о публикации №116111706604