Нестерпна память

Нестерпна пам‘ять*

Я ще пам‘ятаю, кохана,
те сяйво в‘юнкого волосся.
Нелегко, не в радість, жадана,
покинуть тебе довелося.

Осінні пригадую ночі
і ситцевий шурхіт тіней,
березовий стан твій, дівочий,
у місячнім сяйві страстей.

Ти з сумом мені говорила:
„Пролинуть юнацькі роки,
все рівно забудеш, мій милий,
з другою мене на віки“.

Сьогодні розквітнула липа
і знов нагадала мені,
як я на чоло тобі сипав
квітки у любовнім вогні.

Болять моє серце і совість,
та з сумом все ж іншу люблю.
Немов недочитану повість
згадаю тебе і терплю…

17.11.2016

* Спроба перекладу чи за мотивами твору Сергія Єсеніна „Я помню, любимая, помню“.

Сергей Есенин

Я помню, любимая, помню
Сиянье твоих волос.
Не радостно и не легко мне
Покинуть тебя привелось.

Я помню осенние ночи,
Березовый шорох теней,
Пусть дни тогда были короче,
Луна нам светила длинней.

Я помню, ты мне говорила:
"Пройдут голубые года,
И ты позабудешь, мой милый,
С другою меня навсегда".

Сегодня цветущая липа
Напомнила чувствам опять,
Как нежно тогда я сыпал
Цветы на кудрявую прядь.

И сердце, остыть не готовясь,
И грустно другую любя.
Как будто любимую повесть,
С другой вспоминает тебя.

1925