Я приїду до тебе, ми вип’єм по чашечці кави.
Або щось і міцніше. І, як вже міцніше, то й дві.
Я – ще юна була, о, мій Львове, ти – вже був цікавим.
Ти змінився, я знаю. Змінився, та не постарів.
Всі – мужніють... А ти – молодієш, всміхаєшся, кличеш:
«Приїжджай, порадій, пригадай, як стрічались раніш...».
Так, стрічались... І знову дивитимусь Львову у вічі.
Львове мій – мій щасливий, мій юний закоханий вірш.
Львів... Зустрінеш мене під вагоном? Згадаєм забуте?
І почнеться нове. Бо я скучила, друже... Мій Львів...
Може, там, на пероні, моя сивина дасться чути.
Дочекайся, мій Львове! Як я, ти цю зустріч хотів...
Корнякт
Я приjду до тебе, або День у Львовi
© Copyright: Миклош Форма, 2016
Свидетельство о публикации №116111702703
Свидетельство о публикации №116111702703
Рецензии