Подаруй менi те, що я загубила
У гаях, що буяють, де зорi яснi,
Де лунають чарiвнi пташинi пiснi.
I дерева високi, неначе вiтрила.
Поверни менi те, що десь залишилось,
Може в спогадах, може за межами сна,
Де садами квiтучими пахне весна...
Тiльки ця випадковiсть нiяк не можлива.
Уявляю у спогадах все до хвилинки,
Бо не жодна iз них назавжди не забута,
Адже й ти не у змозi менi повернути
Час, коли я була ще маленька дитинка.
Безумовно, я добре все те розумiю,
Та в молитвах, як завжди, звертаюсь до Бога:
- Ти пробач, не суди мене, Господи, строго,
Не вимоги то i не докори, а мрiї...
Тiльки то не можливо...
© Copyright: Ирина Галавина, 2016
Свидетельство о публикации №116111403908
Свидетельство о публикации №116111403908
Рецензии