Не все забудеться – це так,
Бо в серці є ті відголоски,
Які зробили в ньому знак –
Рівненькі в ЕКГ полоски...
Ось тому й задишка (так, так!),
Повітря не хватає в грудях,
Під ними ніби той реп’ях!.. –
Куди не йдеш, з тобою всюди.
Навчилася прощати тих,
Хто біль несе, наклепи чинить,
Терпіти цих людей лихих,
Яких і гріх свій не зупинить!..
Немає мудрості, пітьма
Заполонила увесь розум -
Не бачить світла, не сприйма
Він ні поради, ні погрози.
Не все забудеться, авжеж,
Хоч і прощаєш, є відзнака...
Що завжди маєм від пожеж? –
Не те, що робить нам подяка!
Та з поміччю Творця живеш,
Крокуєш далі, хоч й не швидко,
Його з собою завжди звеш,
Бо з Ним шляхи усі нам видко!
14.11.2016
З помiччю Творця
© Copyright: Людмила Дзвонок, 2016
Свидетельство о публикации №116111411930
Свидетельство о публикации №116111411930
Рецензии