Васыль Симоненко О поэзии

Васыль Симоненко «О ПОЭЗИИ»
(перевод Владимира Туленко)

Толкуют, знанье языка – основа
Поэзии, с уменьем рифмовать.   
Талант и вдохновенье –  всё готово –
Слова, как песню, будут напевать.

Бесспорно это, но, не в этом сила,
Мне кажется, стихи важней сейчас.
В дни тяжкие сердца испепелили,
 Любить и ненавидеть звали нас.

От рифмы точной сердце не зажжётся,
Вымучивать не стоит день и ночь.
Есть сила, что, как метеор несётся,
Огнём сжигая, унося всё прочь.

Целебные  способности имеет,
Словам даёт огромный смысл и вес.
Лишь с нею мир цветёт и молодеет,
Сквозь мрак в пургу осветит всё окрест.

Ведь без неё, все рифмы чужеродны,
Что, драного не более гроша.
Стих сделает воистину народным
Поэта несравненная душа!


*****
Василь Симоненко «ПРО ПОЕЗІЮ»

Поету, кажуть, треба знати мову
Та ще уміти вправно римувать.
Натхнення і талант — і все готово —
Слова самі піснями забринять.

То правда все, але не в тому сила,
Мені здається, що не тим вірші
У дні тяжкі серця наші палили,
Любов і зненависть будили у душі.

Бо не запалить серце точна рима,
Яку хтось вимучив за місяць чи за ніч.
Ні, інша сила, буйна, незборима,
Вогнем і пристрастю напоює ту річ.

Ні, інша сила так цілющо діє,
Словам велику надає вагу,
Бо з нею світ цвіте і молодіє,
І світло б’є крізь морок і пургу.

Без неї рими точні й милозвучні
Не варті навіть драного гроша —
Слова звучать примусить сильно й гучно
Лише одна поетова душа.
29.09.1962