Васыль Симоненко Украина

Васыль Симоненко «Украина»
(перевод Владимира Туленко)

Украина, пью твои зеницы
Голубые, ведь тревожно вновь.
Красным цветом в них блестят зарницы
Революций, недовольств, бунтов.

Украина! Для меня ты – чудо!
Жизнь пускай плывёт за годом год,
Любоваться я тобою буду,
Удивляясь от твоих красот.

Для тебя жемчужины посею,
Для тебя и мыслю и творю –
Пусть молчат Америка с Россией
В час, когда с тобою говорю!

Места нет для недругов лукавых,
Пусть друзей в пути согреет свет.
Есть  сыновье у поэта право
С мамой пообщаться тет-а-тет.

Редко о тебе я вспоминаю,
В дней коротких нахожусь я мгле.
Бесы все на небо не удрали,
Ходит их до чёрта на земле.

Ежечасно с ними мне схлестнуться,
Вновь услышишь ты металла звук.
Без друзей никак не обойдусь я,
Их любви, тепла их нежных рук.
 
Украина!  Ты моя молитва!
О тебе веками песнь поют.
Громыхает вновь над миром битва,
За твои права и жизнь твою.

Пусть пылают тучи фиолетом,
Пусть шипит обидой старый враг,
Каплей крови я прольюсь при этом
На святой страны родимой стяг!

*****

Василь Симоненко «Україно»

Україно, п’ю твої зіниці
Голубі й тривожні, ніби рань.
Крешуть з них червоні блискавиці
Революцій, бунтів і повстань.

Україно! Ти для мене — диво!
І нехай пливе за роком рік,
Буду, мамо горда і вродлива,
З тебе дивуватися повік.

Ради тебе перли в душі сію,
Ради тебе мислю і творю —
Хай мовчать Америки й Росії,
Коли я з тобою говорю!

Одійдіте, недруги лукаві!
Друзі, зачекайте на путі!
Маю я святе синівське право
З матір’ю побуть на самоті.

Рідко, нене, згадую про тебе,
Дні занадто куці та малі,
Ще не всі чорти втекли на небо,
Ходить їх до біса по землі.

Бачиш: з ними щогодини б’юся,
Чуєш — битви споконвічний грюк!
Як же я без друзів обійдуся,
Без лобів їх, без очей і рук?

Україно! Ти моя молитва,
Ти моя розпука вікова...
Гримотить над світом люта битва
За твоє життя, твої права.

Хай палають хмари бурякові,
Хай сичать образи — все одно
Я проллюся крапелькою крові
На твоє священне знамено.

26.12.1961