Боже!..
Ти бачив долоні мої,
що протяті запрошеним вітром?!..
В тих зморшках немає тепла...
Тільки сон і звичайні слова
про моє не моє.
Ти жалієш...
Ну куди ще це сонце подіти?..
Та й весна не пішла!..
І зима не стає.
Невгамовним сьогодні не спиться.
Це ж діти твої...
Не раби!
Але ті, що і в хмарах були білолиці,
вже не стануть писати про дивні краї
ворожби
закривавлених доль...
Пролунай!..
Пролунай для блажених...
Я вже точно побачу між зорями твій небокрай.
І нехай серед людства нема навіжених,
я готовий на рай.
Але дай безоплатно пароль..:)
Тремтiння до
© Copyright: Александр Ноцкий, 2016
Свидетельство о публикации №116111200634
Свидетельство о публикации №116111200634
Рецензии