Менi розважитись - потрібен гурт людей
Серед нестримних пати як у чорним морі
Безпечно ловлю душі, середовищ та тiней
Що потребують лиш стосунки без любовi
Слова несуть ясних висот гидотного владику
I сумно тягну я бажання як брудке крило
Тому що втратив свою міць колишню та велику
Мов серед буйних вод поламане весло
Приспів
Навчіть мене любити!!! - Хто окрім мене?
Мене самого покохае коли я
Цього безмежного не пізнаю чуття
Та як той змій повітряний над тином
Не чую руку внутрішньой дитини
Я без кохання зборканий знесилено ступаю
Мов той юродивий незграбний та смішний
Я тютюновий дим у лоб її високий запускаю
Та це принизливо лише менi - не їй
Актор з подібной грою краде щастя митi
Що серед часу - блискавка в імлі.
Але, мов у тюрмі, в юрбі чужий несамовитій
Я крила падшого - волочу по землі
#домбровский
Приспiв
© Copyright: Домбровский Стас, 2016
Свидетельство о публикации №116111100686
Свидетельство о публикации №116111100686
Рецензии