У ритмі застарілих протиріч
І досі ще шукаєш правду, волю,
Приховуєш у серці люту січ,
Боїшся прорости у світ Любов’ю…
Ти плутаєшся в звичках і думках,
В чужих словах й уявленнях про щастя,
Ти місиш бруд, неначе то – твій шлях,
І від образ слізьми і кров’ю плачеш…
У лихоманці марень і турбот
Стрибаєш, наче лялька на мотузці,
Не бачиш Світла і його щедрот,
Тривоги сієш скрізь, куди не ступиш…
Ти завжди зовні… Тільки уві сні
З тебе сповзають не твої бажання,
І хвилі усвідомлення Душі
Тобі тебе дарують до світання…
10.11.2016
У ритмi застарiлих протирiч
© Copyright: Катерина Жебровська, 2016
Свидетельство о публикации №116111004445
Свидетельство о публикации №116111004445
Рецензии