Немов би по великій річці човник
Пливла країнонька не знаючи куди
Молився люд, спалахував наш вогник
Коли ми чули, ти, народ, - мовчи!
Бідніли люди, закипали рани
Сивіли швидко наші матері
І на руках тріщали в нас кайдани
Коли зжимали мовчки кулаки.
Вмирали хлопці, чорноземи вили
Гортаючи до себе рідну кров.
Мовчали ми, і тільки в серці гріли
Надію, віру, душу і любов.
Народ терпів, ковтаючи сльозину,
І розривалися снаряди і серця
Та може годі вже мовчати, Україно?
Ми сильна нація, єдина і одна!
До людей
© Copyright: Алина Шейкаш, 2016
Свидетельство о публикации №116111012098
Свидетельство о публикации №116111012098
Рецензии