Як хочеться мені до тебе пригорнутись,
Як хочеться мені злетіти в зорепад…
І подихом палким до пліч твоїх торкнутись,
Лягти тобі до ніг мереживом принад…
О, Господи, прости за мрії ці шалені,
Що в пам’яті спливли з глибин Душі, і знов
Нагадують мені про пристрасті таємні,
І б’ється в грудях жаль про втрачену Любов…
О, Господи, прости за те, що поринаю
У плин минулих днів і роздумів п’янких…
Ти – Вічність у мені, і я про це вже знаю,
Та хочеться на мить ще почуттів земних…
10.11. 2016, 0-42
О, Господи, прости...
© Copyright: Лидия Вовк, 2016
Свидетельство о публикации №116111010179
Свидетельство о публикации №116111010179
Рецензии