Чого вона болить, моя душа,
І що їй в біса треба серед ночі!
А в небі місяць зіроньку втіша
І річка заспокійливо хлюпоче.
Усе мине... Впаде осінній лист.
Минуть жалі, бо час усе лікує.
І ти підеш. А грудень, як артист,
Свій бенефіс морозом відсвяткує.
Усе пройшло. А чи й було воно?
Чи лиш душа в пустім чеканні мліла...
Самотній ранок стука у вікно,
Печалі вкриті першим снігом білим.
Чого вона болить...
© Copyright: Наталья Бидненко, 2016
Свидетельство о публикации №116110909476
Свидетельство о публикации №116110909476
Рецензии