Почти... Из Олеси Райской

Майже...
Олеся Райська
(http://www.stihi.ru/2016/11/05/4525)
------------------------------------------
            (в японській класичній поезіі все відбувається в теперішньому часі)



 Віршуєш своє життя…
 Мимоволі та навмання
 Граєшся ? Адреналін!
 Фіксуєш життєвий плин…               
 Та й  замало тобі світлин,
 Ти із попелу, із руїн
 Все вишукуєш день один…

 Саме так ти дививсь на світ
        Та з японської  перекладав
             Українською  -  інтуіт…
                А свої вірші про своє складав…
Так з роками наримував
       Своє майже щасливе життя
            Паралельне – бо  звіршував
                Нереальне  якесь буття…
 А тепер в цьому «майже» - все
       Перетнулося й -  шкереберть
            Не помітив – живий іще,
                А  римуєш до слова смерть.
 Так, в Кіото тепер весна,
          А в тобі все сніги, сніги…
              Не дивись у  вікно – дарма
                Лише вірші тобі до снаги…



      (В японской классической поэзии все происходит в настоящем времени)

Стихотворствовал всю жизнь...
Наугад, невольно, шало
Поиграл? Адреналин!
Жизненных коллизий клин...
А всё фотографий мало,
Ты - среди пепла, средь руин -
Всё ищешь, ищешь день один...

Так именно смотрел на свет,
     УкрАинским всё заменял
          Японский - интуит-поэт...
               А про своё свои стихи слагал...
С годами так нарифмовал
     Счастливой жизнь себе - почти!-
          В ней, параллельной, пребывал,
               Как в нереальном бытии...
Теперь в "почти " же этом - всё
     Пересеклось и - в круговерть!
          И не заметил - жив ещё,
               А ищешь рифму к слову "смерть".
В Киото ранняя весна.
     В тебе ж снега, снега, уныло...
          И не смотри в окно зазря -
               Тебе стихи лишь и по силам...