У чашці чаю сховалося море
Без берегу.
Скільки там пристрасті й горя…
Аж до істерики.
Скільки обійм й поцілунків –
НезлІченно.
Скільки лицарів, без обладунків -
Навпіл скалічено.
У чашці чаю сховалося море
І топиться.
Високі, з засніженими шапками, гори
Беруть – розходяться.
У підніжжя копають археологи
Старі кістки,
А люди, з минулого свОго, будуть
(для чого?)
І палять – мости.
У чашці чаю ховалося море глибоке,
Як світи мої.
Чорне до дна. Запалило світанок і хоче
Дивитися в очі.
(твої)
У чашцi чаю
© Copyright: Фелон Кэлебрит, 2016
Свидетельство о публикации №116110900142
Свидетельство о публикации №116110900142
Рецензии