Сон...
Ти мій сон, що наснився під ранок.
Я ледь-ледь повернуся...
В долонях між крапель роси
тільки декілька крон
зі Стокгольму, й квиток у Паланок,
де ми були колись, у минулі часи.
Так...
Це не хтось роздивлявся портрети
на залистяній Рамлі, де синє - не синє давно.
Багатій - то бідняк,
що в коханні побачив сюжети,
а в стражданні розкраяних вітром - кіно.
Сміх...
Я відчув, що ангелик сумує,
і всміхнувся здалека, тримаючи душу за край.
Ти - одна серед всіх,
для якої на небі готують
автостраду у мною придуманий рай...
Кроки
© Copyright: Александр Ноцкий, 2016
Свидетельство о публикации №116110911042
Свидетельство о публикации №116110911042
Рецензии
