Николай Винграновский. У синего неба я высеял лес

У синего неба я высеял лес,
У синего неба, любовь моя люба,
Я высеял лес из дубов и берез,
У синих небес из березы и дуба.

У синего моря я высеял сны,
У синего моря на синей на глине
Я высеял сны из твоей же весны,
Весны из твоей у моря у синего.

Тот лес зашумит и те сны все взойдут,
И явят тебя они в небе и в море,
Да, в синем том небе, да, в синем том море…
Тебя они явят и так и замрут.

Дубовый мой посох, вечерний мой ход.
Ты рядом со мною, и птицы, и стебли,
Над нами в пути из тебя даже небо,
И море – оно из тебя… И путь тверд.
1965



У синьому небі я висіяв ліс,
У синьому небі, любов моя люба,
Я висіяв ліс із дубів і беріз,
У синьому небі з берези і дуба.

У синьому морі я висіяв сни,
У синьому морі на синьому глеї
Я висіяв сни із твоєї весни,
У синьому морі з весни із твоєї.

Той ліс зашумить, і ті сни ізійдуть,
І являть тебе вони в небі і в морі,
У синьому небі, у синьому морі…
Тебе вони являть і так і замруть.

Дубовий мій костур, вечірня хода,
І ти біля мене, і птиці, і стебла,
В дорозі і небо над нами із тебе,
І море із тебе… дорога тверда.
1965