Мені б узнати,твого спокою...
Того далеко. Не варто,в грудях?
Відчути ніжність...її,-рукою.
У тиші лишень,а не на людях.
З тобою в тиші,щасливо дуже...
Ті очі,погляд...він вартий буде.
Мені б з тобою,-відверто дюже...
Щоб знати гудить не будуть люди.
Не будуть марно люди гудити...
Щоб було гарно НАДАЛІ Жити.
Квіти збирати,плести віночки...
І дитя бачить,-першії крочки.
Чи дощ,чи палить сонячний промінь.
Чи душу томить,вага утрати.
Думок багато їх не здолати...
Тож нехай спокій,вагою томить.
(Понкратова.О.В.)
СпокIЙ
© Copyright: Лена Грама, 2016
Свидетельство о публикации №116110700446
Свидетельство о публикации №116110700446
Рецензии