Далекi зорi нагiдки
У тиші сплутались думки.
Дзюрчатимуть немов струмки...
Згортаючи мене наївно.
Потоком бистрої води...
Нестимуть в спогади далеко.
Тоді...коли приніс лелека...
Мене,дитинкою сюди.
Все дивно якось,ніч гортає...
Далекі зорі,-нагідки.
І пахнуть наче то квітки...
Хмарки,що в темноті немає.
Не видно,наче б то нема...
Та знаю ж я,вони повсюди.
І завтра днем,також їх буде...
Прозорі,-наче із води.
(Понкратова.О.В.)
Свидетельство о публикации №116110700322