Блаженный суд укр

         Блаженний  суд
              (притча про суд)

Ось доречним тихим ладом
Буде казка ця казать:
Про найперший суд над ГАДОМ..!
Хочеш ти про сеє знать?

Ну то слухай… Було діло:
Чоловік в дорогу йшов,
А дорога йшла під скелю..,
І чого він там знайшов?

На дорозі, гад сушився..,
А над ним був скелі край;
Камінь впав, гад придушився,
Лементує: «Помагай!!!»

Чоловік простий – сердега,
Та й підважив камінь той…
Гад на шию, ще й пащеку
Відкриває: о-йо-йой!

І рече, той змій, бідняці:
«От носи Мене тепер..!
А як схочу інших вражень,
То рахуй, що ти вже вмер…»

Що робити чоловіку?
Далі вже із гадом йде…
Не ходити ж так довіку..,
Може й смерть свою знайде?!

Але бачить, що на полі
Пастухи собі стоять…
Може звільнять із неволі?
Щось порадити вглядять..?

І велика їх отара..!
Череда та й кози є.
Так, роботи тут немало,
А пастушшя, лад дає!

Пастухів було тринадцять,
І останній на чолі.
Добре лад всьому зобачать:
І великі, і малі.

А ще камінь був на полі:
І великий, і плаский;
Хто звинив, не має волі,
А лягай, та вже ж не стій..!

Кожен раб, що був невірний,
Там лягав і битий був.
Камінь, -- суддям друг надійний!
Але що про це, ти чув?

«Що несете, чоловіче?», --
Старший запитав пастух.
«Смерть свою, на ваше віче.
За добро, -- оцей злий дух!»

«Як же то? Кажи по-правді!»
Розказав їм чоловік.
Та й заплакав на тій раді:
Лихо, скрушний має лік.

«Може так було, як кажеш..,
Ну а може і не так!
Гарно ніби «казку» в”яжеш..,
Змій хай каже, було як?!»
 
«Чоловік зробив дурницю,
Що тоді мене звільнив», --
Каже змій: «І де подітись:
Укусить, завжди Я вмів.»

«Як про себе хоч сказати,
Лізь на камінь й говори!»
«Я не хочу», -- гад сичати.
«А ну злазь і не ряди!

Суд у нас, -- є Суд Блаженний,
Навіть цар зійде з коня.
То ж не будь, як навіжений,
Бо затруситься земля..!»

Змій на камінь. «Киї горі!», --
Старший каже й: «Киї вниз!»
Всі дванадцять коло зброї;
Гад розплесканий, закис!

Оттакий був, суд найперший…
І ти теж бо, правду знай:
За кого Господь Всевишній,
Тому всякий помагай..!

І не бійсь добро робити,
Навіть злому і катюзі;
Бог уміє суд творити..,
Кат, отрима по заслузі!

Тож сумління май пречисте!,
Хай всміхається земля…
Бо завжди, той гору візьме,
В кого другом, Наш Суддя.

Біла Троянда-Таня Маслій
15.04.2005.