Нам дорогу в кохання встеляв листопад,
Я раділа, неначе дитя...
Ти мені говорив: не дивися назад,
В нас попереду ціле життя...
Відкружляла уже золота заметіль,
Причаїлась в чеканні зима...
Ти мені говорив, що кохання - це біль,
І без болю любові нема...
Ти казав: я поставлю всі скарби на кон,
Щоби біль не ввійшов в твої дні...
Ти мені говорив, що життя наше сон...
Я живу наяву чи у сні?
Я прокинулась вранці...важка голова...
Перша думка: мабуть, заметіль...
Якщо біль відчуваю, це зачить - жива,
Тільки...нАщо мені оцей біль?
Ти мені говорив - наш роман - водевіль,
Та...казав,певно, те для слівця...
Ти мені обіцяв - не пізнаю я біль,
А у нього немає кінця...
Ти менi говорив...
© Copyright: Наталья Кислощук, 2016
Свидетельство о публикации №116110604085
Свидетельство о публикации №116110604085
Рецензии
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.