Душа укр. яз

У душу я вливатиму вино
Допоки не втоплю нікчемну правду
Колись, в майбутньому, вже стане всеодно
Де я, де ти і хто у кого краде.

Обійми, усмішки та істина одна:
Погаснуть зорі вмить і вже назавжди.
Згасає віра у Своє. Щодня.
І хочеться брехні вже, а не правди.

У душу я вливатиму печаль
За день, за мить, за всіх тих непостійних.
Нехай бринчить у серці той кришталь -
Ті сльози, що невинні ллють за винних.

Нам з небом вже давно у інший бік,
А ти лишайся вірити у "буде".
Мою молитву, біль мій та мій крик
Уже давно не відчувають люди.

У душу я вливатиму дощі
Що нарікала нещодавно - вчора.
І стане холодно моїй пустій душі.
І розіллється в ній глибоке море.

Я обіцяю вірити... Колись.
Коли думки мої злетять над світом,
Коли поринуть у блаженну вись
Й засяють зорі знову білим світлом.

А зараз я нікчемна, я пуста.
Неперевершена та дуже сильно хвора.
Моя історія коротка і проста:
В моїй душі кипить винове море.