Чёрное и белое Из цикла Два кольори моi

3. Біле на сірому

Вже сірі сняться по ночах кошмари:
На сірім небі темно сірі хмари.
Між нами що лишилось? – лиш образи.
А в спілкуванні тільки сірі фрази.

Як сірі миші сидимо в куточку…
А може треба з чистого листочка?,
Де кров кипить і почуття нуртують!
Ми сірі будні білим заґрунтуєм…

4. Біле на білому

З тих пір, як її він недавно образив,
Із творів усіх пощезали всі фрази.
Хоч був він поетом доволі умілим,
Нелегко писати по білому білим.

Що б не написав він, от клята проблема!:
Зникали на білому цілі поеми.
Він вивів в куточку: «Пробач мені, мила!»,-
Пропали кудись симпатичні чорнила…

Не знаєте, що тут робити? Будь ласка!
Потрібна, напевне, розпечена праска.
Поводитись з нею потрібно уміло.
І так прасувати не аркуш, а тіло…

5. Червоне на білому

В операційний світла вже немає,
Хірург втомився і халат знімає…
Як на снігу три ягоди калини,
На простирадлі крові три краплини…

6. Чорне на червоному

В Верховній раді наші депутати
На кнопки тиснуть – гонять супостата…
Поприлітали із заморських пляжів -
В відрядження в АТО у камуфляжі.

Не кровоточать, не гнояться рани -
Натомість мають статус ветерана...
Отямтесь! Що ви робите, панове?!
Не треба чорним чоботом по крові!!!

7. Чорне на чорному

Чорним по чорному, кажуть, не можна…
Жив-був маленький на світі художник.
Юний такий, кучерявий, як Барбі.
Заґрунтував полотно в чорній фарбі.

Дівчинка-юнка і вірна подруга,
Танго вони танцювали в два круги.
Пензликом чорним по чорному полю
Він малював тої дівчинки долю.

Добре виходить, сторонні не бачать -
Кілька мазків - і закінчиш, юначе:
Губки солодкі, як стиглеє манго, -
Грає оркестр, вони кружать у танго.

Риси невидимі, мов павутина -
Гарна по чорному чорним картина.
Не зрозуміли такої репризи?-
В серці хлопчина носив тепловізор!..



8. Жовте на чорному

Чорні окопи ніч в чорне загорне.
Небо над степом чорнісінько-чорне.
Жовтий лиш спалах, неначе комета,
Спалах і постріл із гранатомета…