З дерев осипалася осінь,
пора просвітлена стоїть.
Оперся парк на безголосу,
бліду, пронизливу блакить.
На вистиглому склі околу
осуга перших холодів
і золотого ореолу
опалі іскорки руді.
І все частіше криють воском
ночами паморозь і мла
оці гарячі відголоски
ще не забутого тепла.
Якась невимовлена туга
перетинає горню синь,
і крил розгорнутих натуга
у вишину врізає клин.
Куди бреде, чужа і сива,
моя розгубленість сліпа?
Яку недовідому силу
тривожить цей осінній парк?
Як випадковий перехожий,
горнуся у свої думки...
Береться льодом огорожа –
зима на відстані руки.
Зима на вiдстанi руки
© Copyright: Маслов Владимир, 2016
Свидетельство о публикации №116110310402
Свидетельство о публикации №116110310402
Рецензии
Як гарно!Щиро дякую!Зігріли душу...
Радію що випадково знайшла таку цікаву сторінку!
Зичу лагідної зими
Зинаида Комарова 24.11.2016 16:02 • Заявить о нарушении
Радію що випадково знайшла таку цікаву сторінку!
Зичу лагідної зими
Зинаида Комарова 24.11.2016 16:02 • Заявить о нарушении
Дуже Вам дякую за такий гарний відгук!
Радий, що Вам сподобались мої вірші!
З теплом,
Маслов Владимир 24.11.2016 18:53 Заявить о нарушении
Радий, що Вам сподобались мої вірші!
З теплом,
Маслов Владимир 24.11.2016 18:53 Заявить о нарушении