На выставке Анны Мороз
У холодні, у осінні дні,
Як Художник, Особистість, Постать,
Що несе у Світ дари свої.
На автопортреті – погляд Жінки,
Ладної препони всі здолать,
Щоб дать волю Мрії, і з коліна
Дух Людини та й на герць піднять.
Дівчина сама себе зростила
Наполегливо. Міцнів Талант.
Із картин звучить глибинна сила,
Недарма ж і мама – Музикант!
…В саму Душу зазирають очі,
Біль дітей волає в цілий Світ:
- Мамо, мамо!.. Де життя хороше?..
Нащо народила мене в світ?!.
Люди! Зазирніть у своє Серце!
Кожен ОСОБИСТІСТЬ – не юрба.
Даруванням відкриваймо дверці,
Як і Ганна. Разом!
Геть із душ раба!
Свидетельство о публикации №116110208181