Васыль Стус. Церковь святой Ирины...

                ***
Церковь святой Ирины
криком кричит мне из мглы:
видно, тебе уже, сын мой,
в душу занозы вошли.
Сколько ещё будет горя!
Чем я его разведу?!
Кинул жену - так скоро,
маму - обрёк на беду.
Плачет сестра-зегзица,
бьётся о муры крыльми.
Зыркает оком темница,
словно сова из тьмы.
Из-за решётки - мой Киев,
Киев - в квадрате окна!
Может, поход Батыев?
Может, орда подошла?
Мороком горло прогоркнет -
Господи, не продохнуть.
Здравствуй, беда моя чёрная,
здравствуй, страстной мой путь.

            Примечание: церковь святой Ирины
                была построена в 11 веке
                Ярославом Мудрым и разрушена
                в 1240 году монголо-татарами.

                ***
Церква святої Ірини
криком кричить із імли.
Мабуть, тобі вже, мій сину,
зашпори в душу зайшли.
Стільки набилося туги,
чим я її розведу?
Жінку лишив - на наругу,
маму лишив - на біду.
Рідна сестра, зигзиця,
б"ється об мури грудьми.
Глипає оком в"язниця,
наче сова із пітьми.
Київ за гратами, Київ
весь у квадраті вікна.
Похід почався Батиїв,
а чи орда навісна?
Мороком горло прогоркне -
ані тобі продихнуть.
Здрастуй, бідо моя чорна,
здрастуй, страсна моя путь.


Рецензии