Він грав на скрипці, наче вів у танці,
Де листопад наспівував той вальс,
Була та Осінь в золота убранстві,
То був її мабуть останній шанс.
Вона кружляла, легко розкидала,
Своі пожовклі пам'яті листи,
Напевно знала, може відчувала,
Що ти підеш від неї у світи.
Танок красивий, грав скрипаль надхненно,
І відчував, як він танцює вдвох,
Святкове то було, а не буденне,
Наче повітря свіжого ковток.
Танцює пам'ять серед листопада
І плаче дощ, сльозами пролива,
Напише він в калюжах всі поради,
Щоб берегли кохання, як дива.
Шепоче дощ, скрипаль складає скрипку,
Лишивши тінь колишніх почуттів,
Життя, життя, спливає дуже швидко,
Ніхто про це, не мріяв, не хотів....
Вальс осени
© Copyright: Светлана Камышная, 2016
Свидетельство о публикации №116110102656
Свидетельство о публикации №116110102656
Рецензии