Отзыв на стихотворение Марии Зубрий

Мое стихотворение-гибрид многих жанров родилось под влиянием пейзажной лирики
талантливейшей поэтессы, моей соотечественницы-Марии Зубрий: http://svit-poezii.nethouse.ua/articles/318741#comments (она есть в моем списке избранных авторов).

Не балує нас сонячним промінням листопад
І золотим вбранням не вкрив дерева,
Й покровом сніжним не прикрасив сад,
Все ж, на душі святково стало в мене,

Коли я вірш Ваш прочитала, у ту ж мить
До мене муза в гості завітала,
Й буденні справи я полишила й творить
Свої куплети сіла, бо співала

Моя душа від радощів простих:
Звісток від друзів моїх, фраз від чоловіка,
Цілком буденних, та мені здалось, що в них
Його кохання проявилося велике.

Спокійний він. Не любить пишних фраз
Та слів на вітер він не звик кидати.
Здається, він навчився їх у Вас,
Коли я вірші Ваші стала вслух читати.

Душа моя співає і дзвенить,
Під шум дощу народжую куплети.
Так хочеться усіх розвеселить,
У кого смуток поселивсь у серці.

Я розумію, що не в силах світ змінить
Жорскокий цей та повернутися в минуле,
Та, все ж, здається, що я здатна зупинить
Людську байдужість й мрію, щоб почули

Мої думки, мої ідеї, як нам жить,
У нашій мальовничій Україні,
Щоб люди для людей могли творить,
А не для олігархів, так, як нині.

Вже досить нам, талановитим, виживать,
Та рахувать копійки до зарплати.
Народ повинен паразитів цих прогнать
Й перетворить в музеї їх палаци.

Я мрію дуже до часів отих дожить,
Коли народ поставить на коліна
Тих паразитів та почне творить
І заживе щасливо в вільній Україні!!!!