У прОсторі, шукаючи дива,
До тебе я летів на крилах долі.
З поневіряннями потрапив у неволю.
І сумом днів загублені слова,
Які душа в полоні у бажань
Юнацької і світлої любові,
Складала щастя у твої долоні
Омріяних і дивних сподівань.
Коли піду шляхами за края,
То стану легким подихом повітря
Примари снів і темряви, і світла,
Долаючи і гори, і моря.
Коли піду шляхами за края...
Коли пiду шляхами за края...
© Copyright: Лариса Семенец, 2016
Свидетельство о публикации №116110101100
Свидетельство о публикации №116110101100
Рецензии