Подруга

Прийди до мене в гості, візьми пляшку вина.
Нічого не зготую, вино ми вип'ємо до дна.
Ми сходим по горілку, картоплі напечемо.
Я потім нафарбуюсь, як демонічна наречена,
Тебе вдягну у сукню, блакитну з квіточками.
Закінчаться цигарки, закуримось бичками.
Знов вийдемо на вулицю, подихаєм повітрям,
Трошки протверезієм від сильного ми вітру.
Повернемось в квартиру, почнемо говорити
Про те, що ми щасливі, та трохи важко жити
Серед людей, які обмежують себе і всіх навколо,
Які навіть не намагаються замкнене розірвати коло.
Про те, що ми змінились і про іншу реальність,
Про те, що всі нещасні через нашу ментальність.
Про те, що безлад в домі не завжди означає,
Що в голові бездумний вітер серед ідей кружляє.
Не будем про політику ми цього разу говорити
Бо вже давно ми зрозуміли, що як дорватись до корита
То всі святі стають раптово дуже грішними,
Хоч без корита розкидалися обіцянками праведними й пишними.
Нам говорити схочеться, напевно, ще до ранку,
Але у тебе чоловік, а в мене пиво до сніданку.
Ти викличеш таксі, а я приляжу спати
На пів години чи годину бо на роботу ще вставати.