Хрестик за хрестиком руки вишивають,
Ось видніє образ вишитий душою,
Материнські руки вони одні лиш знають,
Закладають барви серцем і любов`ю...
На канві біленькій квіточка засяяла,
Но не квітка зовсім, а доля майбуття,
Мати вишиває, ниткою долю закладає,
Щоб щаслива у житті дитина була...
Хоть і голка колить, втомлюються руки,
Час спливає зовсім, зір вже не той,
Але мати знає, мати зараз мусить
Вишити сорочку долею святой...
Ниточка за ниточкою тягнуться по волі
Розписом чарівним по канві іде,
Солов`їним співом мати душу зігріває
Чарівним візерунком все щастя зільє...
Доля моя доля, вишита сорочка,
Тут на щастя вишито, добробут у сім`ї
І над головою мирне небо хай здійметься
І щаслива стежка простелиться мені...
Кольори яскраві як свята прийдешні,
Посмішкою сяє хай все моє життя,
Вишиванка нині, як святиня в серці
Материнську ласку собою передала...
Вишита сорочка...
© Copyright: Марина Белобров, 2016
Свидетельство о публикации №116102903433
Свидетельство о публикации №116102903433
Рецензии