Романчик. Life and love

В мене вже  були  думки, над тим, чи написати цей  романчик, адже  книг багато, впевнена, що можу десь,  чимось  трішки повторитись.
Я  не дуже багато прочитала книг, але   до читання  відносилась дуже відповідально. Першу  книгу прочитала  в 15 років  ,   потім я писала романтичні  вірші  ,які  нікому,  окрім близьких , не  читала(доречі я знаю багатьох дівчат ,які писали віршики про кохання). Далі  читала  різні романи, детективи…
 Я наче дивилася  фільм ,уявляла героїв,переживала з ними всі події. Пізніше  були прочитані  такі  книги, які потрібно було  раніше прочитати,  бо вони  про життя. До таких  книг я можу віднести  «Унесенные  ветром», «Скарлет»,  «Джен  Эйр»- ці  твори   дивовижні ,хто не читав  рекомендую.

Перейдемо тихенько до романчика.





                1

 На півдні України, в невеличкому місті, народилася  дівчинка, якій,  без вагань,  батьки  дали  ім’я  Ася.
Дівчинка росла в любові. Її любили всі рідні, любило південне сонечко, і це було видно  по її веснявкам. Любив її і Бог. Кажуть коли в людини є ямочка на щічці - це його поцілунок. Та,  якщо з рідними все було гарно,  в ідилії, то з однолітками було навпаки.
 Можливо  всі    негаразди  Асі    почалися      з того моменту, коли дівчинка погладшала. З неї кепкували і в садочку  і в школі, їй важко було знайти спільну мову з ровесниками. Адже  ми  тільки  з часом  розуміємо, що людина добра та ввічлива, з якою приємно поговорити, не обов’язково   повинна мати модельні дані. Через це відношення до себе, Ася  більше часу відводила  на  уроки, прогулянки  в парку, спілкуванню з тваринами, яких вона дуже любила. На канікулах дівчинка  їздила до бабусі в село.Вона вірила ,що все буде добре.
В травні відзначали  День народження  Асі.  Батьки зробили сюрприз, якого іменинниця  чекала  вже багато років. Вони подарували їй  друга - цуценятко  лабрадора ! Радості не було меж, дівчинка стрибала, сміялась, обіймала  дорогих батьків і дякувала їм, бо на той момент Ася була по- справжньому щаслива. Ім’я для  друга  обрала –Оскар..........



                2

 Пролетіло декілька незабутніх   років.
 
 З них особливо, Ася любила літо. Вона  відпочивала  в дитячому  таборі на березі моря. Раділа новим знайомствам. Все було; були перші симпатії, і розчарування,танці,конкурси…
 Потім наша героїня,  з другом Оскаром їхали до бабусі,  в маленьке село.
 Ася вже давно домовилася з своєю троюрідною сестрою Вірою, кожне літо проводити разом у селі. Вони так раділи цим чудовим, безтурботним місяцям, що не хотіли дивитися на календар (як це чудово, що  новітні технології прийшли пізніше, бо зараз літо Асі і Віри було б інакшим).
  Подружки ходили ловити рибу, так, вони любили цей   процес, навіть коли вудка заплутувалась у кущах, їм було дуже весело. Дівчата купалися, уявляли себе матусями з ляльками, збирали  лікарські трави  разом з Оскаром. Потім прибігали  додому голодні  і просили в бабусі  смачного.
    Бабуся була дуже заклопотана на полі, на городі,  і  на кухні не багато проводила часу ,але супчик  в неї завжди був наварений, то з квасолею, то з  горохом, а які смачні пиріжки вона пекла… Подякувавши  любій  бабусі дівчата бігли  далі  на пошуки пригод… Швидко літо пролітало і побачивши дорослих пташенят, дівчата починали сумувати...
 
  Дитинство  прощавай!

 Настав той момент -Ася закінчила школу.....