Сходи
Стогну.
П'ю текілу.
Поруч попіл й сірники.
Сумно.
Блідо.
Ніч зсмалила
клаптик з білої руки.
Граю.
Пізно.
День вже поряд.
Гине, скиглячи дощем.
Зверху знов регочуть зорі.
Мало?
Що, потрібно ще?!
Цифри?
Літери?
Не треба.
Тіло прагне не душі,
а простих уривків неба
й трохи суму для віршів...
Свидетельство о публикации №116102803749