Не шкодую, не зову, не плачу,
все пройде, як з білих яблунь дим.
Весь у золоті в`янкому й значить,
я не буду більше молодим.
Ти тепер не так вже будеш битись,
серце, холодком яке бринить,
й сторона березового ситцю
шлятися босоніж не манить.
Дух бродячий! Жаль, уже не часто
розворушуєш ти пломінь вуст.
О, моя минула свіжість щастя,
блиск очей і повені безумств!
Я тепер бідніший став словами.
Чи життя приснилося мені?
Ніби по весні гучною ранню
на рожевім проскакав коні.
В цьому світі тлінні ми щоденно,
з кленів ллється мідна круговерть…
Будь же ти повік благословенне,
що прийшлось цвісти й зустріти смерть.
- Сергій Єсенін
- з книги "АНТОЛОГІЯ ЛІРИКИ" 2-й том, стор. 73
Не шкодую
© Copyright: Петр Скорук, 2016
Свидетельство о публикации №116102802223
Свидетельство о публикации №116102802223
Рецензии
