Знов сьогодні приснився мій тато ...
...Певно осінь .. Та сама пора,
Що наповнює спомином хату
І мій спокій щораз забира...
Знову спогади стукають в душу
І розпалюють суму багаття,
Цей вогонь обпікає і дусить ,
Трансформуючи біль у стокраття...
...Як же хочеться там опинитись,
Де дитинство освітлює хату,
До надійних грудей притулитись ...
І щораз вимовляючи .."тату"...
...Таке миле і лагідне слово,
Що так близько... і так вже далеко...
Його осінь нашіптує знову,
Тільки чую лиш я ... і лелеки..
******
...Він завжди розправляв мені крила
І любив -над життя своє ,
Не за те ,що я це заслужила ,
А за те ,.. що я просто є..
Знову сон
© Copyright: Шморон Наталия, 2016
Свидетельство о публикации №116102811201
Свидетельство о публикации №116102811201
Рецензии