Я готова рухатися далі,
Готова любовну лірику писати,
Сама стояти готова на вокзалі
І не на тебе, на таксі чекати.
Я звикла в грубому взутті
Іти по вулицях і в дощ, і в сніг.
Тобі здається, що у забутті,
А я свідомо переступаю рішення поріг.
Я озираюся довкола й бачу,
Як ніби поряд, але завжди в далечі
Від мене ти стоїш поки я плачу,
Поки благаю про любов, і поки ти мовчиш.
Я бачу твою гарну руку,
На неї п’яному тобі браслет вдягаю
І думаю я про науку,
Яку від тебе скоро взнаю.
Я чую слова перші про любов,
Які від тебе пролунали.
Ще бачу тони гнилих дров,
Які ми разом потім наламали.
Світанок бачу я з твого вікна,
І купу бруду під твоїм балконом,
Бачу пляшки, що випиті до дна
І чисто-білі стіни із запахом притону.
Коли болить востаннэ
© Copyright: Стихотворец Иван Добрый, 2016
Свидетельство о публикации №116102703640
Свидетельство о публикации №116102703640
Рецензии