Я вже давно читаю між рядків.
Поміж рядків любові, нелюбові.
Читаю в кожнім слові і півслові.
Життя навчило, все я так не вмів.
А ще думкам навчився мовчазним.
Які в житті не варто промовляти.
І навіть краще зовсім удавати,
Що часом я – німий, і менше з тим.
І так до самоти тієї звик,
І так навчився стримувати слово,
Що, я боюсь, промовчу і з любов'ю.
Промовчу там, де мав би бути крик.
Та впевненість мене не полиша:
Моє мовчання стане зрозуміле,
і, там, між чорним, прочитають біле,
там – між рядками – криється душа...
Я вже давно читаю мiж рядкiв
© Copyright: Миклош Форма, 2016
Свидетельство о публикации №116102600578
Свидетельство о публикации №116102600578
Рецензии
Без почуття й душі - то лиш рядки,
Без них все розумієш навпаки...
Прочитав Вашого вірша теж з душею і розумінням. Щиро дякую!
Бурчак Ворожбянский 26.10.2016 17:35 • Заявить о нарушении
Без них все розумієш навпаки...
Прочитав Вашого вірша теж з душею і розумінням. Щиро дякую!
Бурчак Ворожбянский 26.10.2016 17:35 • Заявить о нарушении
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.
