По пролiски

"Почему цвести спешите, странные.
Удивляюсь - не могу понять.
Видите, как все стремятся ранние
Голубые звездочки сорвать.
Ну, а вам, как будто нет и горя,
Что вас топчут, нюхают и рвут,
Разлились вокруг синее моря
Под весенний первый изумруд..."
Александр Баев

* * * * *

Однокласникам

В Королівському лісі так рясно.
В Королівському  лісі  весна.
Грає  квітень повітрям прекрасним,
Тягне  в поле,  до  лісу всіх нас.

Ми йдемо усім класом.  Ну, майже.
М’яч,  картопля,  багаття,  пісні.
І  транзистор.  Грай, музико, грай же.
Що це,  сниться в далекому сні?..

Веселились  у  лісі  всім класом...
Боже,   як  же  давно це  було!
І  було  ще  життя  все  в  запасі,
І  не  знали  ще,  що  таке зло...

Як  багато немає  вже  друзів.
Уже   наші   найкращі  пішли...
Де  ви  зараз,   в  якому  вже  крузі,
Де  свій  вічний  притулок  знайшли?..

Коли  бачу   ці   проліски  сині, -
Наче  бачу  ту  ранню  весну,
Ті    ліси   і   сади  солов’їні,
І   багаття,   які   не   вернуть.

Вслід за  проліском вкриється рястом
Посередині   квітня   земля,
І   зійдуть  в  серці  спогади рясно,
Ті, що в буднях тихесенько  сплять.

Проростають з землі синім  сміхом
Сині   проліски   в  синіх   лісах,
Де  залИшилась  казкою   втіхи,
Наша   юність  в  забутих  піснях.

*

По мотивам  стихотворения
"Голубые Пролески"
Александр Баев
Свидетельство о публикации
№113032000302