Не до смiху

 
Не до сміху тут, панове,
Коли бачимо таке:
Ні старе воно ні нове,
Ні тверде і не м’яке.

Як людина деградує,
Низько падає в очах,
Чи межа цьому існує?
Не спиняє навіть страх.

Продали за гроші совість ,
До свавілля дожились,
Розгубили навіть гордість,
Що була у нас колись.

В голові нерозбериха,
У громаді роздирай.
Не далеко так  до лиха,
Коли наступить цьому край?

Потягнулися до чарки,
Змій зелений поманив,
Зловживати стали зіллям,
Нас ніхто не зупинив.

Ми в сп’янілому угарі,
Наробили вже дурниць.
Куди йти усе рішали,
І як вівці розбрелись.

Мітингуємо роками,
І Майдани провели.
Не обійшлося і без драми,
А долі та і не знайшли.

Треба нам вже зупинитись,
Роздивитись навкруги.
Щоб в житті чогось добитись,
Змія краще обійти.

Все вирішувати треба,
По тверезому завжди.
Не гнівити більше небо,
Щоб не накликати біди.

Ми ще можемо змінитись,
Час для цього іще є.
Долі кращої добитись,
Цей період настає.

Не упускайте час, панове,
Бо вороття нажаль не буде.
Життя розпочинайте нове,
Гріхи відправте у минуле.