Не забувайте

Піднімають у нас ціни,
Щоб  Європу наздогнать.
У рази вони злетіли,
Гривні з гаманців біжать.

Йдуть реформи у країні,
День і ніч у ЗМІ кричать,
Немає успіхів й понині,
Але про це вони мовчать.

По телевізору реклами,
У них про різне мова йде,
Так не далеко і до драми,
І Бог нас навіть не спасе.

Одні слова лише в обході,
І балачок хоч відбавляй,
Якась пасивність у народі,
Нам все на таці подавай.

За горілку все спускаєм,
За чарку й жінку віддамо,
Із рук пляшок не випускаєм,
Поки усе не доп’ємо.

Живемо, немов, в дурмані,
Горілку, брагу подавай,
Роками бродимо в тумані,
І все бурмочемо про Рай.

І плетемо все, що попало,
Неначе світ перевернувсь.
Людської гідності не стало,
На цьому й розум наш спіткнувсь.

Ми звикли так до пустослів’я,
Навіть не віримо собі,
Панує в головах зневір’я,
І все не так у нас тоді.

Чому ми всі такі наївні?
І віримо пустим словам.
Ми українці усі різні,
І молимось своїм Богам.

Надії, мрії обікрали,
Одна зневіра у житті,
Ми нігілістами вже стали,
І живемо у каятті.

Схаменутись треба люди,
Й прозріння настане,
Бо нам прощення не буде,
Що нас розпинали.

Тоді й життя друге настане,
Де буде спокій і добро.
Людина нити перестане,
І  вірить брехням заодно.

Повагу й милість проявляйте,
Не піддавайтеся брехні.
Протистоянь не допускайте,
І не живіть, прошу, у злі.

Без милосердя – душі в’януть,
Добро і віра нас спасе.
Очима добрими погляньте,
І зрозумілим стане все.

Кожну хвилину зберігайте,
Її нажаль не повернуть,
Ідіть вперед не зволікайте,
З шляху старайтесь не звернуть.

Люди добрі – схаменіться!
Міру знайте, як п’єте.
Жити так нам не годиться,
Не забувайте ви про це!