Щось химерне сталось нині
В нашій неньці-Україні:
Наче зупинився час
Мов розбитий тарантас.
Потерпає люд робочий,
Певне, біс біду наврочив…
Тож біднішає народ
Від знущання держиморд.
Статки в них ростуть мов піна,
В бідняків – тарифи й ціни.
Їхня мрія – ресторан,
А зневірених – майдан.
Скрізь – брехливі обіцянки.
Та не віримо в приманки.
Бо всі втратили вже слух,
Від лапші не видно вух…
Президенти, депутати
Кажуть: будете все мати!
Збільшим пенсії старим,
А зарплату – молодим.
Та проблем з роками більше,
Живемо все гірше й гірше.
Відчуття – кров п”є вампір
І з”їдає серце звір…
Як же подолать химери
І позбавитись холери?
Дай нам, Боженько, пораду,
Чим розжалобити владу...
Щось химерне стало нинi... Сатира
© Copyright: Бурчак Ворожбянский, 2016
Свидетельство о публикации №116102406402
Свидетельство о публикации №116102406402
Рецензии