Я закохався в темряву і залишив світло.
Руки мої по стінах,щоб я міг відчувати
Довгу дорогу внікуди,безперервні часи сумління.
Тільки зірок свавілля зможе мене захищати.
Немає веселки в хвилях розуму та багаття.
Скільки у собі втримав не маю навіть поняття.
І де це можна знайти,коли не знаєш,куди,
Коли без тебе брати вітер та місяць хатній?
Я закохався в темряву,ніби сліпа тварина,
Що йде на голос ніжний,на аромати пряні.
Нібито не погані,але і також не безгрішні
Думки,що кольору вишні та ванильної гладі.
Безліч повторних кроків,де вже зовсім незручно.
Позаминулих років сліди та пам'ять туманна.
Яка ж ти сьогодні гарна,моя невідома сутність
У світі зірок небесних,яскравих спогадів чесних.
В затишному піднебессі зовсім немає тревоги.
Темрява там потрохи приймає залежний образ
Від океану до суші,метеоритів та квітів.
Кожного ранку приймає образ моєї любові.
Я закохався в темряву
© Copyright: Св Филатов, 2016
Свидетельство о публикации №116102411071
Свидетельство о публикации №116102411071
Рецензии