Виймає жовтень сірники –
і все охоплює пожежа.
Змітають листя двірники,
яке лиш осені належить.
Сквер тягне дим через мундштук,
повітря матово-оскліле.
І квіти просяться до рук,
гарячо-жовті, запізнілі.
А ти не розумієш сам,
як час торкається до точки,
де відпускають небеса
тремкий листочок за листочком
в політ, не скований нічим,
за обрій маревного світу...
Де у холодну далечінь
уже зима не пустить літа.
Жовтень
© Copyright: Маслов Владимир, 2016
Свидетельство о публикации №116102411022
Свидетельство о публикации №116102411022
Рецензии