Як спалахне,то опіком загляне...
То шрамом чинно,невблаганно спить.
То збреше часом,чи також обмане...
Застуденіло. Майже не болить.
Нагне чи схилить огрубіле тіло...
Що в праці згаяло свої часи.
Відпочивало досить неуміло...
Кололо,від холодної роси.
Відверто скаже...час пройшов напевне.
І скориставшись,відліком часу.
Своє...я тіло,в зморшках...своє кревне...
Я з гордістю та честю пронесу.
Крізь серце долі,по землі...намарно.
Низько,Батькам своїм,- в ноги схилюсь.
Хай сивина...світитиметься гарно...
Коли на образ,я крізь зеркало дивлюсь.
(Понкратова.О.В.)
Як спалахне
© Copyright: Лена Грама, 2016
Свидетельство о публикации №116102306239
Свидетельство о публикации №116102306239
Рецензии