Зірка ген догорить, і твій друг докурити не встигне.
Сигарети жаринка покриється прахом сідим.
Та не зірки вина, що всі ми холодієм, мов крига, -
час короткий лишень і надії розвіяні в дим.
Друг пішов назавжди. Слід за ним вже збиратись?
Але ж - справи, і рідні, і місто вирує котлом!
Поскрипіти б ще трохи! І з долею ще позмагатись.
Кілька чарок підняти за дружнім столом.
І згадати красивих дівчат, юну молодість нашу.
і вклонитись батькам, а ще друзям своїм дорогим.
І хоча - Багатьох вже немає! - приречено скажеш,
і закриєш обличчя, і сльози - по щокам блідим.
Зірка хай догорить, - пристрасть з часом згасає!
Своє серце клади на долоню, - не шкода тобі,
щоб світило у темряві, хай прозрівають
твої діти і внуки. Щоб жилось яскравіше їм!
Час?!
© Copyright: Петр Скорук, 2016
Свидетельство о публикации №116102302566
Свидетельство о публикации №116102302566
Рецензии