Этого, я не продам! укр

      ЦЬОГО,  Я   НЕ   ПРОДАЮ(казка)
(Про цінності душі і марноту грошей легких)

Жив же чоловік (і жінка),
Мав дітиська повен двір;
Гарував із дня до ночі,
Але тяжко хліб свій їв.

Та були усі веселі, --
Співанками повен дім:
Як зачнуть тягнути пісню,
То станцює навіть віл.

Та прийшли тяжкі турботи, --
Вмерла мати якось в ніч…
Слізні линули скорботи
І зайшлася плачем піч…

Не веселі вже співанки
Їй співає дітлашня..,
А сумні і слізні танки,
В колах водить, навмання.

І от якось пан великий,
Що в сусідстві проживав,
Сам прийшов і торбу з грішми
На столі чогось поклав…

Та питає того дядька:
«Скільки в тебе є дітей?»
Каже: «Десятеро». «Отже,
Скільки хочеш ти грошей?

Я одного забираю
Й торбу грошей тобі дам.»
Діти в ґвалт! «Я ні одного
Й гіршого паця, не дам!, --

Каже батько. «Ну то добре, --
Пан тоді йому на те:
«То продайте свої пісні,
Бо співаєте ви зле…

Я вночі не можу спати,
Як почнете ви співать.
Міх грошей готовий дати,
Тільки б співу не чувать..!»

Й розійшлися вже на тому,
Міх з грошима на столі…
А одне дитя, як візьме
Й заспіва сумні пісні…

Так, не стрималось ледащо,
Аж сльозинка потекла…
Чоловік за паном: «Нащо
Гроші ті, бо не з добра..!?

І коли вже, я, цих діток
За грошву не віддаю..,
Значить і дрібних сльозинок,
Теж, з біднятка, не зірву!

А пісні, -- вони всі з нами:
Хороше!, чи буде зле;
Грошики – завжди з панами,
Як на мисочці желе..!

А мораль цієї казки,
Брате мій, її сприймай!
Не вишукуй тої ласки,
Що лиш схожа є на рай.

Панське золото – Марнота!
Людське Золото – Життя…
І як в серці є чеснота,
Розбери все до пуття..!

Біла Троянда
1.03.2005.