Не стримати птаха, бо вільний вже зроду -
Дало йому небо зухвалість і вроду,
Змагався з ним вітер і кликав за хмари.
Чи ж дивно, що птах той свободою марив?
А небо - як небо: то сонце, то злива...
Що ж, доля у птаха така, особлива.
Привітно в гніздечку у мами і тата,
А крильця тріпочуть – на те пташенята.
Батьківська любов – оберіг та вітрила:
Годують – і ставлять дитину на крила.
Підтримують, а не тримають на нитці -
Бо не уявляють маля своє в клітці.
Хто скаже, а що там чекає на волі:
Чи довгий політ, а чи каменем – долі?
Надія і віра – це все, що є лише…
Впаде – то земля обійме, заколише.
Життя недаремне, і смерть не безплідна,
Як небо - своє, а земля - таки рідна.
Забути про крила – дурити природу.
Не стримати птаха, бо вільний вже зроду.
Пташине
© Copyright: Наталья Мироненко, 2016
Свидетельство о публикации №116102311700
Свидетельство о публикации №116102311700
Рецензии
Чому я не сокіл? А хоч би синиця?
Чому без крил?
А тільки літаю в вагоні з полиці
Об стіл?
)))
Серйозний вірш, Наталко. Народжений літати хіба ж повзе?
Роман Шулевский 26.10.2021 19:07 • Заявить о нарушении
Чому без крил?
А тільки літаю в вагоні з полиці
Об стіл?
)))
Серйозний вірш, Наталко. Народжений літати хіба ж повзе?
Роман Шулевский 26.10.2021 19:07 • Заявить о нарушении
Літаєте Ви, Ромо, просто на свій лад: крила - не завжди на видноті)).
Я писала про українців, справжніх.
Дякую, що читаєте, і тричі - що звернули увагу на цей вірш)).
Наталья Мироненко 26.10.2021 20:42 Заявить о нарушении
Я писала про українців, справжніх.
Дякую, що читаєте, і тричі - що звернули увагу на цей вірш)).
Наталья Мироненко 26.10.2021 20:42 Заявить о нарушении
На это произведение написано 10 рецензий, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.