Степан Кузьмич
Степан Кузьмич, мов кінь австрійський, рже –
він зміг, крадій, пролізти в депутати.
Тепер він має змогу розкрадати
майно державне швидше. Він уже,
танцюючи від радощів канкан,
кінцівки загребущі потирає,
бо наперед, немов провидець, знає:
не дасть нажива спокою рукам.
"Ха-ха! Тепер, з мандатом, я герой!
Ото народ дурний!" – Степан регоче.–
"В байки солодкі вірить він охоче,
а я байкар і демагог ще той!"
Кузьмич веселий. Зможе він тепер
собі хатинку гарну збудувати,
де буде пишних двадцять дві кімнати,
і в кожній майже – кондиціонер!
Жигулика старого він продасть,
одразу купить "Майбаха" нового,
радіючи, немов хлопчина, з того,
що в нього є тепер жадана власть*.
Він купить жінці шубу із песця,
каблучку з діамантом в шість каратів,
від кутюр’є Кардена сорок платтів
і брязкал усіляких до греця.
Він вчитися премудростям наук
до Кембріджу пошле свого синочка.
Магнатом стане він тепер – і точка*!
Не випустить журавлика із рук!
Відпочивати буде на Балі,
а не в Криму й Карпатах, як раніше.
Тепер Кузьмич себе життям потішить,
бо запити у нього не малі…
Степан Кузьмич, мов кінь австрійський, рже –
він, злодій, зміг пролізти в депутати.
Тепер він буде тьму людських грошей
в усі свої кишені напихати…
* (русизми)
Свидетельство о публикации №116102310725